Що таке DNS? Абревіатура розшифровується як Domain Name System і являє собою систему доменних імен. Людині набагато простіше розпізнавати доменне ім’я, коли воно виглядає так, наприклад: www.***.com. Але комп’ютеру така система незрозуміла, тому за допомогою DNS він перетворює просте доменне ім’я на код, наприклад: 192.0.2.44.
Увесь інтернет і ресурси, що містяться в ньому, створені на основі цифр, але користувачам так було б незручно користуватися сайтами і відрізняти їх. Тому кожній кодовій комбінації (вона ж IP-адреса) присвоюється доменне ім’я. Що означає DNS – систему, за допомогою якої браузер знаходить потрібний сайт за доменним ім’ям.
Принцип роботи DNS
Сервер DNS – це технологія або програмне забезпечення, яке має кілька функцій:
- має доступ до системи наявних доменних імен;
- містить у собі інформацію про кожне ім’я сайту і його числове розшифрування (IP-адресу);
- проводить регулярне кешування даних.
DNS є фізичним сервером, а не віртуальною програмою або простором.
Принцип роботи полягає в простому ланцюжку дій. Клієнт, він же користувач інтернету, вводить доменне ім’я в пошуковий рядок, щоб відвідати сайт. Система направляє доменне ім’я на сервери DNS, де буквене позначення розшифровується в числове. За IP-адресою система швидко знаходить потрібний сайт і видає результат назад користувачеві. Це миттєвий процес, тому ми не замислюємося про те, як відбувається пошук сайту і які ще сервери в цьому беруть участь.
Можна вказати кілька DNS-серверів для одного домену. Якщо один сервер недоступний, запити автоматично спрямовуються на інші, забезпечуючи вищу доступність веб-ресурсу для всіх користувачів.
Яку роль відіграє DNS під час роботи з проксі?
Варто підкреслити важливість DNS у використанні проксі. Коли користувач намагається отримати доступ до веб-сайту через проксі-сервер, його пристрій спочатку надсилає запит DNS для визначення IP-адреси запитуваного сайту.
Proxy-сервер виконує дещо іншу функцію – це приховування IP-адреси користувача. Коли може знадобитися використання проксі? Якщо користувач хоче залишитися анонімним під час відвідування сайтів, або хоче отримати доступ до заблокованих, обмежених сторінок.
Процедура передбачає наступний ланцюжок кроків:
- користувач вводить доменне ім’я в пошуковий рядок;
- інформація про IP-адресу передається на проксі-сервер;
- дані змінюються і направляються на запитаний веб-ресурс.
Таким чином користувач змінює свою реальну числову адресу і може відвідати будь-який ресурс анонімно або безперешкодно. Образно цей процес нагадує роботу поштового відділення. Клієнт передає дані, але не називає свою справжню адресу.
Важливо зазначити, що Proxy-система функціонує окремо. DNS proxy що це? Це проміжний сервер, який відокремлює користувача від Інтернету. Проксі-сервер використовує DNS для перетворення доменного імені у відповідну IP-адресу. Таким чином клієнт може залишатися прихованим і безпечно користуватися ресурсами Інтернету.
Що собою являють DNS – сервери і для чого вони потрібні?
DNS-сервер що це? Якщо спростити значення – це звичайний пристрій або ж комп’ютер. На ньому зберігаються дані про доменні імена, які обробляються і видаються за запитом системи. Система виконує ще одну важливу функцію – кешування.
У чому складність процесу кешування: один узятий сервер із доменними іменами не здатний зберігати в собі наявні імена сайтів. Це локальні пристрої, і спочатку запит на сайт перевіряється в них. Якщо доменне ім’я не було знайдено, пошук продовжується і охоплює більше серверів – наприклад, провайдерські.
Локальний сервер DNS має зв’язок з усіма такими пристроями одного регіону. І відповідно легко може знаходити IP-адреси, що знаходяться в його межах. Дізнавшись новий числовий код, пристрій зберігає дані про нього, записуючи в так званий осередок, і при повторному зверненні до сайту – видає набагато швидше. Так відбувається запис і зберігання інформації на сервері. Варто зазначити, що термін зберігання IP-адрес не нескінченний і залежить від індивідуальних налаштувань.
А що якщо доменне ім’я та його числовий код було змінено? Сервер однаково почне обробляти інформацію, але в цьому разі оновить її – перезапише у своїй системі. На це зазвичай іде трохи більше часу, але мінімум через добу користувач зможе потрапляти на сайт за новою адресою.
Існує також поняття DNS-зона. Вище розглядалися виключно випадки, де в одного доменного імені одна IP-адреса. Однак буває по-іншому, коли один сайт може мати кілька адрес або цілу ієрархію. У такому разі кожен сервер зберігає в собі файл DNS-зону, де до одного сайту розписано кілька числових адрес.
Чому важливо прописувати DNS – сервери для доменів?
Нові сайти, які регулярно з’являються в мережі Інтернет спочатку нікому невідомі. Тому важливо розповісти про них DNS-серверам, покласти дані, щоб користувачі змогли швидко відкривати сайти, а системи легко знаходити у своїх комірках числові розшифровки.
Такими обов’язками займається адміністрація хостинг-провайдера або доменний провайдер. Доменне ім’я буде активоване, коли воно з’явиться на серверах і зможе ідентифікуватися під час кожного звернення.
Певні DNS-сервери надають додаткові функції безпеки, як-от фільтрація шкідливих сайтів або захист від DDoS-атак. Правильно налаштовані DNS-записи сприяють захисту сайту та користувачів від потенційних загроз.
Крім того, це дасть змогу регулювати трафік і однаково розподіляти його
Вибір DNS-серверів
Вибір відповідного DNS-сервера – важливий крок для забезпечення стабільного і безпечного доступу до інтернету. Ось кілька типів DNS-серверів і рекомендації щодо їх вибору:
Провайдерські DNS-сервери:
Переваги: Висока швидкість і надійність, оскільки сервери розташовані близько до користувача.
Недоліки: Можливість відстеження активності користувача провайдером. Коли використовувати: Якщо швидкість доступу до сайтів критична і вас влаштовує політика конфіденційності вашого інтернет-провайдера.
Громадські DNS-сервери:
Google Public DNS:
- IP-адреси: 8.8.8.8 та 8.8.4.4.
- Переваги: Висока швидкість, висока надійність, захист від фішингових сайтів.
- Недоліки: Можливість відстежування активності користувачем Google.
- Коли використовувати: Для загального користування з високою швидкістю та надійністю.
Cloudflare DNS:
- IP-адреси: 1.1.1.1 і 1.0.0.1.
- Переваги: Висока швидкість, висока приватність, захист від DDoS-атак.
- Недоліки: Обмежені функції безпеки порівняно з деякими іншими DNS-серверами.
- Коли використовувати: Для тих, хто цінує приватність і швидкість.
Безпечні DNS-сервери:
OpenDNS:
- IP-адреси: 208.67.222.222 і 208.67.220.220.
- Переваги: Захист від фішингу, шкідливих програм, батьківський контроль.
- Недоліки: Може бути повільніше, ніж інші DNS-сервери.
- Коли використовувати: Для забезпечення додаткової безпеки та контролю за контентом.
Quad9:
- IP-адреса: 9.9.9.9.9.
- Переваги: Фокус на безпеку та приватність, блокування шкідливих сайтів.
- Недоліки: Може бути менш швидким у деяких регіонах.
- Коли використовувати: Для забезпечення безпеки та блокування шкідливого контенту.
Локальні DNS-сервери:
Переваги: Зниження навантаження на зовнішні DNS-сервери, поліпшення швидкості доступу до внутрішніх ресурсів.
Недоліки: Потребують налаштувань і адміністрування. Коли використовувати: У великих організаціях і підприємствах для оптимізації доступу до внутрішніх мережевих ресурсів.
Додаткові поради:
Резервні DNS-сервери: Рекомендується налаштувати кілька резервних DNS-серверів на випадок збою основного сервера. Це забезпечить безперебійний доступ до інтернету.
Тестування швидкості та надійності: Використовуйте інструменти для тестування швидкості та надійності різних DNS-серверів, щоб обрати оптимальний для вашого регіону та інтернет-з’єднання.
Конфіденційність та безпека: Обирайте DNS-сервери, які надають функції конфіденційності та захисту від шкідливих сайтів, щоб убезпечити свої дані та пристрої. Вибір DNS-сервера залежить від ваших потреб у швидкості, безпеці та приватності. Розгляд усіх цих факторів допоможе зробити правильний вибір і забезпечити комфортне та безпечне використання інтернету.
Покрокова інструкція з налаштування DNS-сервера
Залежно від програмного забезпечення та операційної системи, спосіб налаштування відрізнятиметься. У більшості випадків покрокова інструкція являє собою таку послідовність:
Виберіть програмне забезпечення для встановлення DNS-сервера, якщо система ще не була встановлена. Встановіть і перейдіть у панель керування сервером.
Запустіть конфігураційні файли DNS-сервера для вказівки базових параметрів, таких як зони, записи та параметри безпеки. Приклади файлів конфігурації: named.conf для BIND, dns.conf для інших ПЗ.
Створіть DNS-зони (окремі файли) для доменів із кількома адресами.
Внесіть записи в зони (A, CNAME, MX, NS та інші) для зв’язування доменних імен з IP-адресами та іншими налаштуваннями.
Рекомендується перевірити записи на правильність їх заповнення. Можна протестувати роботу зон, зробивши кілька різних запитів за ними.
Важливо регулярно оновлювати систему, додаючи нові доменні імена. А також стежити за безпекою роботи сервера.
Як додати наявний домен у систему сервера, щоб він швидко видавався під час пошуку:
- Зайти в панель керування DNS-сервером.
- Натиснути кнопку “Додати домен”.
- Відкриється відповідне вікно і в поле необхідно ввести доменне ім’я.
- Дія завершується кнопкою “Додати домен”.
За необхідності його можна видалити простими діями. Вибрати в списку доменів необхідний елемент. Відзначити його або навіть кілька позицій у списку галочками. Натиснути кнопку “Видалити”.
Висновок
Що таке DNS і для чого він потрібен? Сервер DNS – це важлива складова всього Інтернету. Система зчитує введене в пошуковий рядок доменне ім’я, шукає його за допомогою обчислення IP-адреси і відкриває користувачеві для перегляду.
Будь-який ресурс має своє доменне ім’я, яке зі свого боку розташоване на певній IP-адресі. Користувачам легше відкривати і знаходити сайти за буквеним ім’ям домену. У той час як комп’ютер видає інформацію виходячи з числових даних. Можна придбати приватні мобільні проксі, які працюють більш ефективно і забезпечують безпеку користувачів.
DNS-сервер функціонує з проксі. Це трохи довший ланцюжок процесів розпізнавання сайту. Proxy відокремлює користувача від інтернету і дає змогу переробити його IP-адресу в різних цілях.
Додати домен або видалити його можна самостійно, маючи доступ до DNS-сервера. Доменне ім’я нового сайту обов’язково потрібно додати в цей пристрій, щоб користувачі надалі могли його відкривати.
FAQ
Запитання 1: Чому важливо вибрати правильний DNS-сервер?
Відповідь: Правильний вибір DNS-сервера може істотно вплинути на швидкість доступу до інтернет-ресурсів, безпеку ваших даних і рівень приватності. Некоректний вибір може призвести до повільного з’єднання, витоку особистої інформації та підвищеної вразливості до кібератак.
Запитання 2: Які переваги використання провайдерських DNS-серверів?
Відповідь: Провайдерські DNS-сервери забезпечують високу швидкість та надійність, оскільки вони розташовані близько до користувача. Це може бути корисно, якщо швидкість доступу до сайтів критична. Однак слід враховувати можливість відстеження активності користувачем з боку провайдера.
Запитання 3: Як налаштувати резервні DNS-сервери та навіщо це потрібно?
Відповідь: Для налаштування резервних DNS-серверів у налаштуваннях мережі вашого пристрою або маршрутизатора вкажіть кілька DNS-серверів у порядку пріоритету. Це необхідно для забезпечення безперебійного доступу до інтернету в разі збою основного сервера. Якщо основний DNS-сервер стає недоступним, запити автоматично переспрямовуватимуться на резервні сервери.
Запитання 4: Як перевірити швидкість і надійність DNS-серверів?
Відповідь: Існує кілька інструментів для тестування швидкості та надійності DNS-серверів, наприклад, DNS Benchmark і Namebench. Ці інструменти проводять аналіз різних DNS-серверів і надають дані про швидкість відповіді та стабільність роботи, що допомагає вибрати оптимальний сервер для вашого регіону та інтернет-з’єднання.
Запитання 5: Що таке DNS-зона та навіщо вона потрібна?
Відповідь: DNS-зона – це файл, у якому міститься інформація про кілька IP-адрес для одного домену. Це корисно для великих сайтів, що мають кілька серверів, оскільки дає змогу розподілити навантаження і забезпечити високу доступність ресурсів.
